Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників – державний навчальний заклад, що є органічною складовою системи післядипломної освіти в Україні.Інститут розпочав активну діяльність у 1944 р. З того часу наш навчальний заклад постійно

розвивається, шукає ефективні форми і методи науково-методичної роботи.

Через десятиліття суспільних трансформацій та драматичних історичних зламів працівники інституту зберегли головне: відданість освітянській справі, повагу до вчителя. Тернистими освітянськими шляхами їх вели директори: В.Ф. Парой, М.С.Трофімов, Б.В. Гадзецький,

О.Г. Кудрявцев, Л.М. Юрчук. З березня 2008 року колектив очолює С.І.Дровозюк.

За 70 років діяльності на ниві освіти в інституті сформувався згуртований творчий колектив. Більшість працівників інституту – досвідчені методисти та науковці, здатні вирішуватинайскладніші освітні завдання. Серед них – 7 докторів наук, професорів, понад 20 кандидатівнаук, доцентів. В інституті функціонують 5 кафедр, 12 відділів та 13 лабораторій.

Основним напрямом діяльності інституту є підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Щорічно її проходять близько 6500 педагогів області. В інституті також здійснюєтьсяперепідготовка спеціалістів, тобто здобуття другої вищої освіти. Інститут здійснює керівництво та координацію діяльності районних і міських методичних кабінетів області. Інститут також виконує відповідальне державне завдання – моніторинг освіти області. Наш навчальнийзаклад є одним з головних виконавців обласної цільової програми роботи з обдарованоюучнівською молоддю.

В інституті щорічно проводиться науково-практичні конференції, семінари, тренінги, виставки науково-методичних досягнень. Наприклад, значний суспільний резонанс мали конференції з проблем творення сучасних підручників для української школи. На сучасномуетапі розвитку освіти важливого значення набуває участь інституту у формуванні освітнього

Web-простору області. Розширюється міжнародна співпраця. Загалом інститут щорічно береучасть у реалізації понад 100 Всеукраїнських та регіональних науково-методичних та навчально-виховних проектів.

Визнанням здобутків інституту на загальнодержавному рівні є те, що його працівникиє авторами підручників, за якими навчаються учні України. Органічний зв’язок інституту зосвітянами області засвідчують методисти-кореспонденти, до яких зараховуються справжнімайстри педагогічної справи.

Серед методичних знахідок колективу – обласний конкурс педагогічних працівників«Творча скарбничка» та форум «Окрилені творчістю», «Школа професійної адаптації за фахом», «Дистанційна школа олімпійського резерву», «Школа інтерактивного навчання», Своїнауково-методичні здобутки працівники інституту презентують у періодичних виданнях тазбірниках «Науковий вісник», «Освітянський вісник», «Відродження».

Вже чотири роки інститут здобуває гранти Обласної Ради та Обласної державної адміністрації на здійснення новітніх проектів з методики використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Підсумком багаторічної творчої праці стали відзнаки інституту на Всеукраїнських освітянських виставках, в тому числі вручення інститутові

гран-прі на Міжнародній виставці «Сучасні заклади освіти - 2014»

З історії інституту

1932 року було утворено Вінницьку область і в обласному центрі почали створювати обласніслужби для управління галузями народного господарства, освіти, культури.

1937 року при обласному відділі народної освіти створено обласний педагогічний кабінет.

А вже 9 лютого 1940 року було видано наказ № 512 Народного комісара освіти УРСР «Про організацію обласних інститутів удосконалення вчителів», педагогічний кабінет перейменовано уВінницький інститут удосконалення вчителів.

У роки нацистської окупації інститут припинив свою діяльність. 20 березня

1944 року нацисти були вигнані з Вінниці, а вже 3 травня інститут відновив роботу. Його функції полягали у підвищенні кваліфікації вчителів та працівниківсистеми народної освіти. «Робота ускладнювалася повною відсутністю житлаяк для працівників інституту, так і для вчителів − слухачів курсів, семінарів таінших заходів. Ми були вимушені шукати по місту приватні куточки для розміщення людей на ніч», − розповідає тодішній директор В.Ф. Парой.

Структура інституту була простою та логічною. Заклад очолював директор. У його підпорядкуванні знаходилися канцелярія та навчальна частина. До

складу останньої входив ряд кабінетів: педагогіки, початкових класів, мови і

літератури, математики, фізики, історії, географії та іноземних мов, у яких працювало 14 методистів. Інститут надавав необхідну методичну допомогу вчителям, забезпечував програмами,навчальною літературою. Уже протягом 1945, воєнного, року різними формами перепідготовкибуло охоплено близько 300 освітян. Як продовжує В.Ф. Парой:«Звісно, молодий, малодосвідчений наш інститут сам з цими проблемами справитися не міг. Тому нам допомагали всі кафедрипедагогічного інституту, найдосвідченіші вчителі шкіл області і кращі науковці Києва».

Першим директором інституту в повоєнний час став Парой Василь Федорович, який перебував на цій посаді до 1977 року. Василь Федорович доклав багатьох зусиль до розвитку освітиобласті, організації методичної служби. За вагомий внесок у розвиток освіти області йому булоприсвоєне звання Заслуженого вчителя УРСР та нагороджено «Знаком пошани».

Заступником директора протягом 1944−1970 років працював Степанов Костянтин Іванович− «Відмінник народної освіти УРСР». У фондах державного архіву збереглися накази Вінницького обласного відділу народної освіти «Про організацію курсів підготовки керівних та педагогічних кадрів шкіл області у 1953 році». Переважно це були курси підвищення кваліфікації,які тривали один місяць. Через те, що у 50-х рокахкатастрофічно не вистачало вчителів 5−7класів, особливо математики, української та російської мов, кращі учителі початкових класів,за допомогою кафедр педінституту, проходили перекваліфікацію. В інституті були організованіочно-заочні курси, які готували для шкіл області учителів музики та співів, фізичного виховання.

Демобілізовані офіцери отримували кваліфікацію керівників допризовної військової підготовки.

Подібним чином готувалися учителі праці, малювання, працівники дошкільних закладів.

У числі перших методистів інституту працювали відомі педагоги області: Шульман Б.Х. (зав.кабінету педагогіки), Вайберг Е.Б. (зав. кабінету математики), Петриченко М.И. (зав. кабінетубіології та хімії), Лиськова Г.І. (зав. кабінету початкових класів), Ружицька Н.Л. (зав. кабінетумови і літератури), Степанченко Р.Н. (зав. кабінету дошкільного виховання), Голубенко Т.Н.(зав. кабінету дитячих будинків), Євдокімова Л.І. (зав. кабінету позакласної роботи), ГудожникІ.С. (зав. кабінету іноземних мов).

16 липня 1960 року на колегії Міністерства освіти УРСР було затверджено «Положення прообласні інститути вдосконалення вчителів». Документ визначав основні функції інститутів, асаме: підвищення кваліфікації працівників органів народної освіти, шкіл і дитячих установ області; розробка і удосконалення методів і форм навчально-виховної роботи в освітніх установах.

Вивчення, узагальнення, поширення передового педагогічного досвіду працівників шкіл, органів народної освіти та дитячих установ області; надання систематичної кваліфікованої методичної допомоги працівникам шкіл, дитячих установ та відділам народної освіти, систематична

допомога відділу шкіл облвно; систематична допомога в роботі шкільних і районних об’єднаньвчителів; допомога обласному відділу народної освіти у проведенні масовихзаходів.

У 1960 − 1970 роках колектив інституту поступово поповнювався новими творчими працівниками. Від 1964 до 1969 року методистом кабінету музики працював відомий український композитор, автор 598 музичних творів

непересічна особистість, Родіон Андрійович Скалецький, якийзробив величезний внесок у розвиток музичного мистецтва Вінниччини та України. Іменем Р. Скалецького названа одна ізвулиць міста.

Протягом 1970 − 2001 років в інституті працював відомийпедагог Віналій Адамович Новицький, лекції якого викликали захоплення слухачів. В.А. Новицький був талановитим журналістом, у своїх статтях піднімав

актуальні проблеми розвитку освіти області, описував кращий досвід учителів,пропагував гуманістичні засади організації та функціонування освіти.

На посаді завідувача кабінету освіти дорослих, заступника та директора інституту у 1969 − 1987 роках працював Михайло СтепановичТрофімов. На базі інституту проводилися Всеукраїнські науково-практичні конференції, семінари, видавалася значнакількість методичної літератури.

Шлях від завідувача кабінету керівних кадрів,заступника директора до директора інституту пройшов Борис Васильович Гадзецький – заслужений

працівник освіти. За вагомий внесок у розвитокосвіти області Борис Васильович був нагороджений медалями «За доблесну працю», А.Макаренка, нагрудним знаком «Василь Сухомлинський».

Протягом 1970-2002 років віддавав свою енергію освітній справі,включаючи посаду заступника директора Андрій Єфремович Пойда,нагороджений медаллю А. Макаренка, нагрудними знаками«Василь Сухомлинський» та «Відмінник освіти».

Яскраву сторінку в історії інституту вписали відомі методисти.

З середини 1980-х, на початку 1990-х років кабінет виховної роботи, який очолювала Лисенко Майя Єгорівна. Курси, які вона проводила характеризувалися високим рівнеморганізації, глибоким змістовим наповненням.

Значний внесок у розвиток методики викладання фізикиздійснив завідувач кабінету фізики Матохнюк Едуард Харитонович. Заслуговувала на увагу його організація роботи зобдарованими дітьми. Протягом багатьох років команди юних фізиків посідали призовімісця в Україні.

Завідувачем кабінету трудового навчання працював Олександр Петрович Творун. Зароки його роботи область стала однією з кращих з професійного навчання учнів. В області функціонувало 22 навчально-виробничих комплексів (НВК). На базі Вінницькогоміжшкільного навчально-виробничого центру діяли республіканські курси підвищення

кваліфікації заступників і директорів НВК.

Незалежна українська держава зосередила увагу на таких актуальних питаннях освітнього процесу як: забезпечення безперервності навчання педагогічних кадрів; впровадження нових педагогічних технологій, перспективного передового педагогічногодосвіду; наповнення навчального процесу національним змістом; реалізації ідей гуманітаризації навчально-виховного процесу; проведення науково-дослідної роботи з проблем

освіти; здійснення співробітництва в галузі підвищення кваліфікації та підготовки керівних кадрів освіти з відповідними установами зарубіжних країн.

Дух незалежності вплинув і на назву нашого закладу. У формулюванні «Інститут удосконалення учителів» педагогічна громадськість

відчула ознаки неповаги до вчителя, невідповідності фактичному

профілю післядипломної освіти. Як наслідок інститут отримав назву

«Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних

працівників».

У листопаді 2000 р. було затверджене Положення про інститути

післядипломної педагогічної освіти, відповідно до якого Вінницький

інститут одержав статус державного вищого навчального закладу ІІІ – IV рівнів акредитації.

Нові завдання інститут почав вирішувати під керівництвом Олега Григоровича Кудрявцева та Людмили Миколаївни Юрчук (2001 –2008). У ці роки запроваджено надання нових освітніх послуг у одержанні другої вищої освіти з психології, української та англійської мов.

З 2008 року Вінницький обласний інститут післядипломної освіти

педагогічних працівників очолює доктор історичних наук, професор

Степан Іванович Дровозюк. За роки його керівництва принципово посилився науковий потенціал нашого закладу. Сьогодні тут працюють7 професорів, докторів наук, 14 доцентів, 23 кандидати наук, висококваліфіковані працівники відділів, лабораторій із великим досвідом методичної та практичної роботи. 16викладачів кафедр працюють над кандидатськими та докторськими дисертаціями.